Я егоїстка?
Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка? Що ж, можливо,й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда?
Вперта, як віслюк?
Якщо і ,так,не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я?
Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими,
черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за
мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися
наглухо. ...
Свавільна, гостра,не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об'єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати.
Я эгоистка?
Пожалуй, вы правы.
И я, бывало, думала о себе.
Держит время грехи мои новые,
Когда старые еще отмолить надо.
Я лицемеркой? Что ж, возможно, и так.
Жизнь научила маски надевать.
Чтобы выкупить спокойствие на пятак
Приходилось иногда врать.
Я слишком гордая?
Упорная, как осел?
Если и, да, не вам меня судить.
Я от поучений устала и наук,
А идеальным не научилась жить.
Бездушная я?
Жестокая и черствый?
Ну что еще там? Это все вины?
Я признаю, были и мои слова
Бездушными, жестокими,
черствыми.
Были и дороги иногда кривые.
Бывало, и зло оставалось за
мной.
Я эгоистка? Пожалуй, вы правы ...
Да я и не притворялась святой.
Как видишь, я - не подарок судьбы.
Терпи такую, или беги со всех ног,
Пока еще мы не съели пуда соли
И мир не успел замкнуться
наглухо. ...
Своевольная, острая, не терплю разлуки.
Я, пожалуй, от природы немного с перцем.
Смотри сам, кого тянешь руки,
Чтобы потом не хвататься за сердце.
У нас с тобой очень разные языки.
Можно ли их в единую объединить?
Поверь мне, поверь мне на слово:
Тебе не удастся бурю полюбить.
Стих Лины Костенко
1456.38 
